Пол вже кілька тижнів працює в нашому цеху по очистці овочів.
Приїхав з Австрії більше місяця тому. Коли почалась війна, він не зміг сидіти, склавши руки, а вирушив в Київ, в місто та взагалі в країну, де він нікого не знав. Цієї історії не буде англійською, бо він не повідомив своїм родичам, куди їде, тому не хоче, щоб про нього писали іноземні ЗМІ.
Його історія почалась з того, що він доїхав на автобусі до кордону Польща-Україна.
Перетнувши кордон - його підібрали добрі люди та довезли на Львівський вокзал, де він дочекався потягу на Київ.
Потрапив у столицю близько 10 вечора і, не знавши нічого про комендантську годину, вирішив іти пішки до Майдану. Там його затримали хлопці з тероборони, але поліція не приїхала та не забрала його у відділок, тому він пішов назад на вокзал пішки. Там переночував на вулиці, а на ранок знов пішов на Майдан.
Ще вночі хлопці сказали, що зможуть знайти йому якусь роботу, але вранці пост змінився і інші відправили його куди подалі. Проходивши повз волонтерів, які наповнювали мішки піском для барикад, він вирішив допомогти набрати бодай один та поїхати додому, назад в Австрію, бо нічого не виходило.
Але там він познайомився з людьми, які його прихистили в себе, та три тижні він наповнював мішки піском. Пам’ятник Княгині Ольги обклала мішками саме його команда.
Зрештою, господар квартири, де він зараз живе, сказав, що його син волонтерить у нас на кухні. І Пол вирішив спробувати змінити свою діяльність.
Тепер він кожного дня приходить чистити овочі, допомагати з розвантаженням бусів, слідкує за тим, щоб все було гаразд.
Кожного дня приносить нам печиво, цукерки, кавові зерна для машини, чай та інше.
Він каже, що це допомагає людям відчувати радість. Це щось нормальне. Попити каву, з’їсти печиво та піти працювати далі. Бо коли готуєш їжу, треба бути в гарному настрої, щоб той, хто їсть її, нас добре захищав.
Деякі його друзі не підтримують його рішення приїхати в Київ допомагати, адже думають, що він просто як турист - гуляє і роздивляється архітектуру та інше. Це не так, сподіваюсь, він зможе їм пояснити, що робота не завжди приносить гроші. Що зараз гроші не на першому місці, але праця, звичайна поміч, дуже важлива.
За десять днів він повернеться назад до Австрії.
Люди неймовірні.
Comments