Закінчився 60-й день повномасштабного нападу на нашу країну. За цей час наші Збройні Сили зробили все можливе і неможливе для нашого захисту. Наші політики, у своїй більшості, зробили ТІЛЬКИ неможливе - вони перестали сратись між собою і об'єднались.
Я та моя компанія особисто представляємо лише КРИХІТНУ частину бізнесу, волонтерів та цивільного населення і хочу звітувати про наші малі досягнення. Малі вони відносно. Якщо припустити (а я впевнений, що таких історій сотні вздовж лінії фронту) те, що принаймні 0,01% підприємців ресторанного господарювання в Україні, яких на 2019 рік було 48 398 (згідно порталу Економіка та Держава 2021 "ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ В УКРАЇНІ НА ПРИКЛАДІ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ ГАЛУЗІ"), мали схожі успіхи - то можна зробити ДУЖЕ ГРУБИЙ висновок: на ресторанний сектор у кількості 48 підприємств які потенційно взялись самі готувати військовим - СЬОГОДНІ припадає 72 000 військовослужбовців, яких вони годують ТРИЧІ на день. Далі ця математика стане більш зрозумілою, якщо вам буде не впадло читати. Тож налийте чайку, це має зайняти хвилин 15-20 бгг)
Бізнес.
вжжж ... Почнемо з підприємства, яке зробило все це можливим. ТОВ "ФВСМ" (ака FVSM.net або Food vs Marketing) в альянсі із пекарнею Хліб & Soul та відповідальними власниками приміщень, які МАКСИМАЛЬНО пішли нам на зустріч з першого дня повномасштабного вторгнення, опинились в повній сраці. Як глибоко в сраці ми опинились, видно із наданого фото нижче де в графіку тижневої статистики продажів, червоним пунктиром видно точку беззбитковості.
Освіжу в пам'яті читачів, що COVID-19 (який нас розважав з початку 2020 року, коли ми почали масштабувати мережу) два роки їбав ресторанний бізнес почьом зря і кульмінація його наслідків прийшлась на кінець 2021 року, коли під кінець масштабування нам довелось зробити неможливе - повністю реструктуризувати нашу мережу, оптимізувавши штат та більшість процесів виробництва. На початку 2022 року ми ледь-ледь стабілізувались і мали замовити японську автоматику, яка надала б нам можливість нарешті вийти на рівень беззбитковості. Успіх цієї програми по оптимізації роботи мережі дав би нам можливість НАРЕШТІ почати виплати заборгованостей по кредитам та бонусам, яка утворилась за два роки пандемії. Це стало неможливим, завдяки русні.
В день вторгнення ми відкрили ВСІ ресторани, поки на Київ падали ракети. По обіді стало зрозуміло, що бізнесу пизда. Мушу відзначити мужність та патріотичність більшості наших працівників. Ті з них, що мали родини, дітей та/або осіб, якими вони опікувались - витримали паузу, евакуювали їх і ПОВЕРНУЛИСЬ назад до роботи, вже в новому форматі волонтерської організації. Світ змінився і наша задача була мінятись із цим світом.
Ситуація, в якій ми опинились була наступна:
- оборотних коштів майже не було, адже каса вихідних була витрачена на закупку у вівторок 22 Лютого. По факту, всі фінанси, якими ми могли оперувати - це виручка одного буднього дня;
- повністю забиті склади ресторанів і заготівельних цехів після закупки;
- 15% особистого складу, яка залишилась в місті і не зайнялась евакуацією із яких 90% НІКОЛИ не мали формальної кулінарної освіти і не готували майже нічого за рамками технологій рамену;
- максимум можливого кредитного навантаження по мережі майже у 18 млн грн;
- заборгованості по бонусам працівникам близько 500 000 грн;
- майже 10% оренд та комунальних послуг ще за СІЧЕНЬ 2022 не були закриті на момент 24 лютого, тож це теж можна докинути до купи.
Все це можна було розрулювать згідно нашого плану якби не повна зупинка в таких умовах яка візуально виглядає, як тест-драйв з манекеном в автівці, що на повній швидкості влітає в бетонну стіну.
Волонтерська організація (як спосіб виживання).
Вторгнення зробило неможливим виплати будь-яких бонусів працівникам, про що ми одразу повідомили одночасно із тим, що не збираємось просто сидіти і чекати, поки москалі нас знищать. Альтернатив було не багато: уйобувать або залишатись. Залишатись "што би што"? З цією думкою я прокинувся 25го лютого, що можна побачити на іншому фото нижче.
Ліричний відступ. В 2014 році я приймав участь в Революції Гідності, бачив, як горять люди в Будинку ПрофСпілок, як один за одним складають трупи Небесної сотні вздовж Головпоштамту 20го-21го лютого, як мої побратими вирушають на Донбас і, як ми втрачаємо Крим. В 2015 я консультував ресторани в Маріуполі під звуки градів неподалік від міста та займався реабілітацією в центрі ветеранів АТО. Ніхуя це не АТО, це початок їбаної війни і наша русофобія все ще недостатня.
Це все було ще до того, як я побудував Раменну в березні 2016. Ця війна та існування русні завжди була частиною мого особистого плану дій та розвитку. Так сталось, шо не дивлячись на те, що я хамовите бидло, яке не "фільтрує базар", я - патріот. Я знаю як, вмію та, головне, маю досвід приготування їжі для ДЕСЯТКІВ ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ НА ДЕНЬ. Це те, що відрізняє мене від більшості шефів України, які мають досвід обслуговування кількох сотень людей на день, в кращому випадку. Цього досвіду я набув в США. Мені просто пощастило. Кінець ліричного відступу.
Прокинувшись 25го Лютого на "матраці" із картонної коробки, я прикинув, що ми можемо зробити. Продукти на наших складах не було сенсу залишати москалям, тож їх треба було або спалити, або використати проти русні на користь ЗСУ. Саме так міркували ВСІ підприємці, які були під загрозою окупації у разі поразки ЗСУ. Консолідувавши всі склади в нашому заготівельному цеху, ми розробили перші меню. ВСІ продукти на наших складах за наступні два тижні перетворились на страви для наших бійців, які були в легкому ахуї, коли отримували на обід локшину із бульонами. Наступні два тижні я особисто спав в середньому менше 4 годин на день, намагаючись робити все, що від мене залежало, для виконання всіх замовлень, які впали на нас.
Звідки взялись ці замовлення? Знову пощастило. Пощастило, що більшість моїх знайомих та друзів - це такі самі відбиті патріоти, як і я. Люди, які не тікають від ворога. Люди, які їбошать русню і захищають нашу державу.
Армія Дамблдора/Dumbledore's army (далі АД) народилась абсолютно органічно. Як сказала одна дохторка із групи моїх колишніх психотерапевтів: "Я бачу дитину, яку цькували і не дали вирости, тому ви компенсуєте це в професійній діяльності". Власне мене це влаштовує. Більше того - я задоволений тим, що відсутність безглуздих соціальних навичок допомагає мені краще виконувати робочі задачі. Задача АД полягала в тому, щоб використовуючи ТЕ, ЩО Є зробити ТЕ, ЩО ТРЕБА... і ми робили ...робили всі ці 60 днів... робили в цій ситуації те і так, як ми могли і не здавались кожен день. Ми ніколи не здамось.
Загальні відомості про забезпечення наших сил харчуванням.
До повномасштабного вторгнення наша регулярна армія налічувала близько 242 000 активних військовослужбовців. Для того щоб зупинити ворога і далі це робити систематично, організовано та ефективно вздовж всієї лінії фронту (а вона ніхуйова) нам необхідно збільшити цю кількість принанні в три рази. Враховуючи те скільки по всій території нашої держави досі є ФСБ-шників, прибічників руського міра та сепаратистів - кількість нац. поліції та СБУ теж необхідно істотно збільшувати. Це звісно моя особиста і нічим не підтверджена думка, але якщо ми не хочемо втрачати десятки тисяч наших воїнів і цивільних в цьому конфлікті - потрібно майже на 1 млн збільшити кількість нетренованих та організованих захисників із зброєю і зробити це максимально швидко. Нехай я помиляюсь на кілька сот тисяч, ОК. Мільйон патріотів готових захищати нашу країну - для нас це не проблема, гарні новини!
З чим у нас і до цього були істотні проблеми так це із кухарями. Це низько оплачувана, непопулярна, важка, нудна та безперспектина професія у більшості країни.
Освічені батьки часто відмовляють дітей від цього шляху. Ви в кращому випадку будете заробляти менше тисячі доларів до кінця життя, саме тому більшість тих хто пішов у цю професію через популярні шоу або надивившись фільмів - одразу йдуть ставати шефами... це просто пизда якщо чесно але хуй з ним. Так от згідно військовому уставу США (однієї із найпотужніших в кулінарному сенсі держав, де є кулінарна вища освіта і найкращі викладачі та ресторани світу) на кожні 126 000 військових приходиться 500 кухарів. Тобто навіть для того щоб збільшити наші збройні сили вдвічі необхідно 1000 професійних підготовлених кухарів із обладнанням навіть в ідеальному раскладі. Це по 1 кухарю на кожні 250 людей.
Ви колись намагались приготувати ХОЧ ШОСЬ на 250 людей із необроблених продуктів ?? Типу із неочищеної моркви, цілої курки або принаймні каши на 250 людей зварити ? Намагались хоч раз це робити систематично, тричі на день протягом тижня наприклад ?)) Сьогодні 60й день - не забули ?) Це я просто намагаюсь вам розжувати масштаб трагедії і пояснити всі ці фоточки волонтерів які комусь шось там готують... Доречі не всі волонтери зберегли свій запал та мотивацію до 60ого дня. Більшості вже пизда і вони проклинають день коли вони впряглись в цю історію.
Готувати їжу в таких масштабах ніхуя не просто навіть коли ти робиш це десятки років, а робити це у військовому темпі - це взагалі окрема історія. Робити це якісно і безпечно - ооооо ну це вже інший вимір. Піклуватись побратимами на лінії фронту на польовій кухні вам навіть не уявити якщо ви ніколи не стояли в бліндажі над цим гробом з форсунками (а реально це частіше робиться на дровах).
Прикинули які у нас проблеми з цим будуть у тривалій перспективі ? Супер! Тепер спробуйте уявити свою дратівливість коли ви день не їли, або два три дні ? І при цьому ви бігаєте по 10км ще кожен день. Уявіть на хвилинку просто. Останнє що я хочу бачити - це наших захисників на місці москалів які гоняються дворами за куркою як на тому відео. Тому я навіть не намагався бігти за автоматом. Є речі які ворог може зробити з нашою армією навіть не вступаючи в бій і ми не можемо дати ворогу такий шанс. У тривалій війні, а вона ТОЧНО буде тривала - ми не можемо не думати про такі речі.
Альянс АДу та Бізнесу сьогодні.
Деталі про те, як пройшли ці дні, ви можете легко знайти на моїй сторінці та на сайті, який я вкажу в коментарях. Цей пост і так занадто довгий, щоб розповідати про те, ЯК ми розбудовувались. ЩО ми побудували - значно важливіше сьогодні, коли війна ще триває і стало зрозуміло, що вона не закінчиться, аж доки русскій мір існує поруч з нами.
Це наша нова реальність і ВСІ МИ маємо зробити "поправку" в своїх індивідуальних та бізнес планах, враховуючи це (як я зробив ще у 2014).
За нашим парканом живе імперія некромантів, які вклоняються смерті, згвалтуванням та тортурам. Українська реальність найближчим часом не буде сірою, а лише ЧОРНОЮ та БІЛОЮ. Такою, яка захищає мирних людей і тих хто їх вивозить в табори, гвалтує та вбиває. Відсутність цього "сірого" в нашому житті МОЖЕ І ПОВИННО бути використано на НАШУ користь. Це ШАНС у найкоротший час позбутись радянських кайданів, стереотипів і пропаганди в наших мізках. Є ті, хто робить все для захисту нашої держави. Є ті, хто робить фоточки. Є ті, хто тікає. Є ті, хто допомагає ворогу. Хто ми - ви самі для себе мусите з'ясувати:
- всі потужності та ресурси бізнесу, які були під керівництвом нашої ресторанної групи, ми з першого дня почали використовувати на користь ЗСУ.- Всі працівники в активному штаті компанії повністю усвідомлюють, що ми не можемо і НЕ ЗМОЖЕМО виплатити нікому бонуси за роботу, якщо ми НЕ ПЕРЕМОЖЕМО. Їх це не зупинило і всі вони роблять ВСЕ, що можуть на волонтерських засадах;
- я особисто робив, роблю і продовжу робити все, що від мене залежить для збереження створеного бізнесу, виконання обов'язків бізнесу перед інвесторами, кредиторами та працівниками. Ще 30 березня ми почали відновлювати роботу нашого бізнесу паралельно із нашою волонтерською діяльністю. Існування обох напрямків НЕОБХІДНЕ для подальшої роботи;
- сьогодні в альянсі АД задіяні: пекарня, цех із приготування супів, цех із приготування сендвічів, цех обробки первинної сировини та зборки замовлень, склади зберігання, мобільна кухня, логістичні волонтери та незалежні об'єднання логістики, які доставляють та евакуюють там, де це багато хто не може навіть уявити. Ми дійшли піку потужності виробництва видаючи 1,2 ТОННИ готової їжі на добу, для 1500 захисників різних частин. Це все ще недостатньо КАЛОРІЙ для повноцінного харчування, а лише те, що нам диктує керівництво ЗСУ, відштовхуючись від того, що написано, у більшості ще до розвалу СРСР, і просто перекладене в 2000х роках на від'єбись. Ми це теж змінимо;
- ведуться перемовини із ДТЕК через військово-цивільну адміністрацію про відтермінування та/або зменшення вартості використаної електроенергії, на загальну суму більше 500 000 грн;
- організовується юридична група розробки та підписання договору або цілого законопроекту із Міноборони, який зробить можливою систематичну компенсацію витрачених ресурсів малому та середньому бізнесу. Більше того, така децентралізація та організація взаємин дозволить нашій армії просто забути про голод, а нашим волонтерам не доведеться віддавати останнє для захисників, яких має забезпечувати держава;
- ведуться кампанії по збору коштів, гуманітарної допомоги і тактичного харчування в США, Кореї, Тайвані, Ізраїлі та у нас в Україні. ДЕСЯТКИ ТОН продуктів ми передали цивільним та військовим, які не увійшли в наш лічильник готових страв, завдяки цим коштам. Ці кошти підтримували наше існування весь цей час і дають можливість планувати майбутнє постачання нашим захисникам;
- розроблене меню і технології для військових частин принципово нового рівня якості та калорійної цінності. Меню, яке може принципово змінити військову логістику. Якщо бути точним, то зараз на площі 1500м2, штатом більш-менш кваліфікованих кухарів менше 10 (яким допомагають ще близько 20 волонтерів щодня), користуючись не пристосованим для таких обсягів обладнанням, використовуючи всього 110 кВт загальної потужності - ми робимо те, що у військовому керівництві про їдальні прописано як НЕМОЖЛИВЕ ЧАКЛУНСТВО;
- ми вже частково знайшли і продовжуємо далі шукати партнерів в ЧЕРКАСИ - КРЕМЕНЧУК - ДНІПРО - ЗАПОРІЖЖЯ - НІКОПОЛЬ - ХЕРСОН для відтворення аналогічної моделі роботи. Я, як керівник абсолютно впевнений, що гібридні об'єднання між Бізнесом-Волонтерами-ЗСУ це не просто рішення тимчасових проблем. Це стратегічне рішення, яке розвантажить бюджет, одночасно надаючи такої швидкості та мобільності логістичній службі ЗСУ, якої вони ніколи не мали;
- ТОВ "ФВСМ" під моїм керівництвом ніколи не намагалась і не буде намагатись використовувати війну, як виправдання або спосіб уникнення відповідальності. Весь час нашого існування ми релігійно виплачували всі заборгованості, що плануємо робити і надалі. Всі фінансові установи, позикодавці та працівники (як ті, що працюють в нас зараз так і ті, що звільнились) можуть розраховувати на компенсації ВІДПОВІДНО ДО ПРИОРІТЕТІВ ВИПЛАТ ТА ЧЕРГИ. Єдина причина невиконання нами цих обов'язків - повна зупинка роботи нашої групи компаній. Я роблю все можливе і неможливе, щоб цього ніколи не сталось. Всі колишні працівники, яких НЕ ВЛАШТОВУЄ така позиція нашої компанії і, які намагаються маніпулювати думкою суспільства, створюючи скандали, видаючи нашу ТИМЧАСОВУ неспроможність за ОБМАН - нічого не доб'ються. Керівництво компанії має тривалу історію та репутацію виконання ВСІХ фінансових зобов'язань з 2015 року, має респектабельну наглядову раду та інвестиційну групу, яка може засвідчити нашу порядність. Будь-яка необґрунтована та агресивна поведінка в соціальних мережах від диванних критиків буде зустрічатись із блокуванням нашою адміністрацією, згідно із моїм особистим розпорядженням;
- 2014 року я повернувся до себе додому в Київ, де моя сім'я живе вже не одну сотню років. Ми поколіннями будували тут своє життя та репутацію і я планую далі працювати для свого міста і для своєї країни, роблячи те, що я вмію найкраще. Мої вчинки говорять за мене. Я ніколи ні від кого не ховався і нікого не ошукував. Я можу послати на хуй, але на це точно будуть причини. Я з України.
цьом
P.S. потрібна допомога в купі напрямків. Пишіть мені в лічку, якщо ви дочитали до кінця цього тексту та хочете і можете це зробити.